Веб-студія «WebDreamLab»

Створення сайтів у Ларжанка

Розробка веб сайтів будь-якої складності з індивідуальним підходом до кожного замовлення.

В 12 кілометрах від міста Ізмаїл знаходиться село Ларжанка. Воно було засновано в 1838 ропі. У старожилі села Мітакі Прокопія Семеновича був документ, за яким удова генерал-лейтенанта Сандерса, коменданта фортеці Ізмаїл, Марія Сандерс продала за 3000 рублів асигнаціями Василю Татариновичу, Василю Семеновичу Кожокару, Санду Васильовичу Крудову, Антону Лунгу, Івану Павлу, Стойці Бирці, Костянтину Харитону, Янку Догару, Семену Негруці, Федору Негруці, Степану Петео, Семену Скіцану, Василю Маргаринто, Дмитру Тіліяну, Спиридону Назаревичу, Георгію Мітакі 120 десятин (1 десятина = 2400 саженям2 = 10 925,4 м2 = 1,0925 га 120*1,0925= 131,1 га)пахотної землі, виноградників, а також плавневих місць на околиці Ізмаїльського передмістя Кугурлуя біля річки Репиди. Як вказано в документі (акт купівлі — продажу № 785 від 9 жовтня 1875 році), цю землю генерал Сандерс купив у Марії Кюрі в 1829 році і у підпоручика Могилки. На купленому місці переліченні особи заснували село, яке назвали Ларжанка.

Ларжанка це молдавська назва, що в перекладі означає «Широкенька». Таку назву дали селу через те, що переселенці були з Молдови, з берегів річки Ларга (в перекладі «широка»). Річка «Репида» в перекладі з молдавської означає «швидка», такі топоніми збереглися до цих пір. З появою нових мешканців, під час заселення села з'явилися нові топоніми такі як «Старі Вещі», «Голопузівка», «Коробочка», «Урал» — відповідно до національної приналежності поселенців . Прізвища першопоселенців сьогодні.

Засновниками села були люди з прізвищами Татаринович, Кожокару, Крудов, Лунгу, Павлу, Бирка, Харитон, Догару, Негруця, Петео, Скіцан, Маргаринто, Тіліяну, Назаревич, Мітакі. Деякі прізвища збереглися до нашого часу(Лунгу, Скіцан, Негруця, Бирка, Догару, Мітакі), а деякі зазнали змін: Татару (Татаринов), Назаренко (Назарович), Кіліян (Тіліян). Зниклими прізвищами є Кожокару, Крудов, Павлу, Харитон, Петео, Маргаринто. Населення села постійно зростало за рахунок нових поселенців. Якщо першими поселенцями були молдовани, то потім в Ларжанку прибували біглі українці із губерній Російської імперії за прізвищами Бондаренко, Кас'яненко, Михальченко, Подопригор, Черногор, а також греки, родини котрих були мешканцями міста Ізмаїла і купували землі в міській управі. В Ларжанці по цей час проживають сім'ї з грецьким корінням — Патріки, Караяні, Мітакі.

Так склалося, що село Ларжанка заселялося по частинах: перші мешканці молдовани заселили центральну частину села; біглі українці — вулицю, паралельну вулиці молдован. Так виникло географічно — етнічне районування. Молдовани жили в Старих Вещах, українці, які були з біглих козаків росформованого Усть-Дунайського козацтва — в Голопузівці; центральна частина села називались Коробка.

Молдавська частина села — Старі Вещі. Сюди в північно-східну частину села, прийшли люди — засновники. Рельєф поверхні холмистий з чітко вираженими балками та ярами.

Старі Вещі — верхня частина села, сюди прийшли перші поселенці — молдовани з такими прізвищами: Скіцан, Хаджи, Кіліян. Земель вільних, сприятливих для землеробства в цій частині села було достатньо (поряд річка Репида, котра давала можливість займатися городництвом, садівництвом, заготівлею папури (плавнева рослина), із якої плели циновки — рогожки («рогожина» — молдавське циновка), тапки та кошики. Будинки жителі села в Старих Вещах будували із саману. Вони складалися з двох кімнат з коридором («тинда» — з молдавської «коридор»), господарських будов, котрих спочатку було більше ніж жилих приміщень. Там знаходилась худоба: вівці, корови, коні. Мешканці цієї частини села святкували до 1945 року Різдвяні свята за старим християнським календарем, що було дивовижним для іншої частини, тому що одна частина села святкувала, а друга працювала. Перед Пасхальними святами вони разом вбирали майданчики в нижній частині села, де після домашнього свята відпочивали разом. Чоловіки і хлопці грали в гилку (влучення м'яча), проводили змагання з боротьби та інші ігри, старий музикант Тудоран К. грав на скрипці. Переможець змагань, нагороджувався пасхальними яйцями. Ще була традиція оберігати старий турецький колодязь, з котрим пов'язана старовинна легенда: коли турки після русько-турецької війни 1806–1812 років уходили з Придунав'я вони залишили на стику двох частин села колодязь, на дні якого був захований скарб. Ночами, проходячи повз нього, жителям села здавалося, що це місце сяє. Щоб відігнати моторох, навпроти колодязя була встановлена ікона Божої Матері, котру мешканці Старих Вещ свято берегли. Колодязь навколо очищали, прикрашали символом краю — вербою, а ікону Божої Матері — національним молдавським рушником. В цій частині села мешканці будували церкву всім гуртом. Вона була ліквідована в 1968 році, коли будували дорогу через село на місто Ізмаїл. Перпендикулярно Старим Вещам розташовувалась частина села з назвою «Урал». Це північна частина села і підніматися на вулиці Урала треба було з балки на верх, підкорюючи крутий підйом, і тільки потім можна було попасти в гості. В цій частині села теж мешкали молдовани, але згодом вона стала заселятися українцями. Жили мешканці цієї вулиці дружно, хати будували як у Старих Вещах. З часом разом святкували обрядові свята.

Створення веб сайтів у Ларжанка

Ми розробили

1500+ проектів